«Олександр III»

Весь перехід Індійським океаном суду пройшли будучи страшенно перевантажені вугіллям, так наприклад, “Олександр III”, замість визначеного найбільшого запасу 1500 тонн, ідучи з Джібуті мав 3000 тонн; “Сисой” замість 1000, мав 2000 і т. д. Вугілля був насипаний скрізь , де був “можливо: на юті в мішках, у всіх палубах, у відділеннях підводних апаратів, в офіцерських відділеннях і навіть в кают-компанії та командирських салонах,-одним словом майже не було вільного від вугілля місця,-но дії артилерією, мінами , подачі-він не заважав.

Жити було дуже важко: вдень сонце розжарюються залізні частини кают так, що не можна було зачепити рукою, а вночі борту і залізо кораблів віддавали своє тепло, але так як з заходу сонця велося приготування до мінних атакам, то ілюмінатори, двері, горловини задраювати наглухо броньовими кришками, вентиляції в житлових приміщеннях з цього приводу не було ніякої і в каютах і в палубах було спекотно, як на полиці в лазні-спати, навіть голим, було немислимо, відбувалася як би варіння у власному соку; піт градом котився, і особливо великих страждань зазнали ті, хто вболіваючи тропічної висипом, яка від потрапляло поту зудела нестерпно.

Єдиним лікуванням від висипки мало б бути часте облівшіе холодною прісною водою, але, так як для збереження вугілля, воду не опріснювати, то запас води поповнили, користуючись нічними дощами, і видавали воду в обмеженій кількості, недостатній для частих обливань.

Доводилося якось ловчі, а саме самому збирати воду під час дощу для лікування. Спати вночі нагорі теж було не дуже приємно,-скрізь лежав вугілля, та й народу розміщувалося так багато, що не було місця навіть яблуку впасти,-майже вся команда спала нагорі.

Офіцери спали-частина у верхньому офіцерському відділенні, де було, завдяки вхідним з палуби трапах, трохи холодніше, ніж в каютах, у шлюпках, на містках, на компасну майданчиках. Все це супроводжувалося несподіваними сюрпризами на зразок дощу.

Але незважаючи на це, публіка кріпилася і хоч обливалась потім, але зневіри помітно не було. Під час цього переходу всі офіцери якось ближче зійшлися один з одним, сварок не було. Збиралися щовечора на юті, де велися мирні дебати про наше майбутнє, робилися припущення, і хоча на “Сісое” майже у всіх офіцерів було переконання, що під час бою загинуть слабких суду, а саме “Сисой” та “Мономах”, а інші , можливо, і вийдуть благополучно з бою, однак ніхто не нудьги і не сумував, вважаючи це необхідністю.

Tags: , ,

This entry was posted on Четверг, Июнь 3rd, 2010 at 0:12 and is filed under ЕІВ залишився задоволений. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.

 

Leave a Reply

You must be logged in to post a comment.